неділя, 29 грудня 2013 р.

Бісерно-вязально-вишиванкове...

Трішки затягнув мене реал..

Тут і свята  - Романа, Андрія, Миколая і дитячі хвороби (вітрянка в дитини з шилом в самі-знаєте-якому місці, вкупі з панікуючим чоловіком, в якого її ще не було - скажу вам це щось), і події в нашій державі... Якось так співпало все одночасно і несподівано, що і не до рукоділля було...

Але потрохи нервове напруження спадає і до рук проситься якесь заняття... або і не одне...

Звісно ж, бісер завжди на першому місці..


вівторок, 12 листопада 2013 р.

Благодійний аукціон хендмейду до дня святого Миколая..

Щороку на родинному форумі Малеча в переддень Миколая проводиться благодійний аукціон-ярмарок. Всі кошти з нього ідуть на закупівлю подарунків для одного з сиротинців України.

От і зараз на днях має розпочати свою діяльність 5та благодійна ініціатива Малечі до Дня Святого Миколая!

Адміністрація двох форумів - Малечі і Куфера звертається до всіх небайдужих з  закликом до участі в цій події: "Ми хочемо допомогти, і наскільки зможемо донести тепло своїх сердець діткам Дитячого будинку Мілес Єзу (Бортники).
Запрошуємо майстринь і просто чуйних людей долучитись до благодійного аукціону. У вас з’явиться можливість не лише допомогти дитині, котрій не надто поталанило у житті, а й стати власником ексклюзивних речей ручної роботи."

Сьогодні я виставила на аукціон дві свої роботи - джгутик і браслет...

субота, 2 листопада 2013 р.

Бісерно-подарункове

Я вже показувала вам цього джгутика
Але зараз він в комплекті з кулончком і сережками їде до своєї нової власниці Вона  про це ще нічого не знає. Це має бути їй подарунок на круглу дату - 70 років від її молодшого брата, а мого тата, ну і від мене також )
А мені на згадку лише фото


середа, 30 жовтня 2013 р.

Робочі моменти бісерного шаленства....

Якась я вся така в роботі закопана по далі нікуди... Купа всього нараз збіглася в один момент часу, що і по сторонам глянути немає куди..
Тому писати довго не буду. Покажу просто кілька робочих моментів

Закінчені джгутики. На замовлення і просто на подарунок...
Радують око наразі поруч один біля одного в моїй скриньці для біжутеріїї.
До суботи. Далі будуть радувати око вже власників.
Сподіваюся, їм сподобаються...


середа, 16 жовтня 2013 р.

Моя перша тільда

Сьогодні у мене був незвичний день... Все почалось з того, що мої дівчатка не поділили між собою ляльку, яку колись старшій подарувала її хресна, але менша облюбувала собі її замість подушки і киці))  Гарна лялька, повністю шита-в'язана, лише очка з пластики..

Після 10 хвилин криків і плачів "То мені подарували, віддай!"-"НІ, то моя ляля!" я вирішила кардинально розрулювати ситуацію..
 І треба ж було мені ляпнути "А давай, я тобі іншу ляльку зроблю?" Моя дитина на такі провокативні питання завжди реагувала негативно, а тут раптом вирішила погодитися...

Що було робити мамі? Звісно ж іти за допомогою до Дядька Гугла.. А, враховуючи те, що за останні дні мені на очі потрапило кілька майстер класів по ляльці тільді і те, що добра коліжанка з Києва нещодавно порадувала мене декоративною тільдою, на яку обоє малявок аж пищать, так заглядаються, було вирішено - шию тільду..

Ну що, скачала мама з нету дві перші-ліпші викрійки, роздрукувала.. дитина тицьнула пальцем  в одну з них і процес пішов.

Першим ділом - вибір тканини. Тут, як трішки раніше, прийшов на допомогу дідусь. Точніше його старі сорочки, які він віддав мені для всяких рукодільних "штучок". Одну сорочку я вже успішно перетворила на подушку. Друга зараз пішла на ляльку.. Причому використали лише 1 рукав. А з решти ще зо 3 тільди може вийти))

 Швейна машинка, скажу я вам, це Річ... Де би то я так руцями позшивала ту тільду з її тільцем-ручками-ніжками за неповних півгодини?

Потім прийшов момент вивертання і набивання... Уклінно схиляюся перед тільдоробами. Це неповторні миті, які вимагають великого терпіння... А ще якщо врахувати, що дитина вибрала викрійку не лише з тонюсінькими ручками-ніжками, але і досить довгими, то... Врятували моє плачевно-панічне становище палички від суші, які я ще минулого року переробила під спиці...

В результаті, після довгого дня, поколотих маминих пальців, стояння над мамою стовпчиком, набивання власноруч донею тільця ляльки кусочками порваного синтепону і ниття "мамо, не роби одягу, я  так її вже люблю, дай мені її вже зараз!" омріяна лялька на ім'я "моя Принцеса" опинилась в руках маленької власниці. Яка навіть на невеличку фотосесію не погодилась її випустити з рук..

Якщо чесно, то ніколи не думала, що відважуся на тільду. Ліньки було купувати ті всі тканини, підбирати викрійки і т.д... Але я все таки її зробила! В хід пішли як стара дідова сорочка. так і різні клапті, які залишилися від шиття дониної вишиванки, обрізки лент від рукодільних новорічних прикрас і інші хом'ячкові запаси... Не такий, виявляється, страшний вовк, як його змальовують))

А що найбільше здивувало, то це відмова молодшої навіть взяти в руки тільду - "Ні, це Яїна ляля. Мамо, а ти мені зйобись таку лялю?"

Тепер чекатиму на донине прохання зробити Принцесі новий одяг і взуття. Адже скоро зима...
 придивляюся до нових лялькових викрійок, адже в запасі ще є три дідових старих сорочки))


четвер, 10 жовтня 2013 р.

БФ "Крила Надії"

Якось дорога мого життя  пересіклась з людьми з цього фонду. Саме з того часу я зрозуміла - ЩО таке небайдужість. І що, допомагаючи комусь, ви насправді допомагаєте собі. А Крила Надії допомагають іншим безкорисно. Просто тому, що це - ПРАВИЛЬНО.

вівторок, 8 жовтня 2013 р.

Чайний обмінник на Куфері. частина 2, моя

Так от.. що приїхало до мене ви вже бачили. Зараз покажу і розкажу, що ж їхало від мене до мого адресата.. А їхала посилочка моя до Києва, до чарівної дівчинки Антоніни.

Я довго думала - що ж бо то мені їй таке презентувати і змайструвати.. Вирішила зупинитися на в'язаному джгутику і рукодільній обкладинці до паспорта.. Але так як творча муза - дама непередбачувана і з примхами, а її помічники ( в цьому випадку мої 2 маленькі донечки) інколи несподівано знаходять доступ до забороненого "плоду" ( у нас ним стали манікюрні ножнички), то в кінцевому етапі з джгутика став браслетик під назвою Осінній дощ, а з обкладинки - невеличкий органайзер.

До цих речей, за умовами обмінника, мав іти ще чайок і щось солоденьке до нього. Чай вибирала я довго, але в результаті зупинилась на цікавому варіанті з чебрецем. А які кращі солодощі для жінки? Звісно ж - шоколад. Ну і про малого синочка не забули. Для нього теж знайшовся цікавий смаколик з Віні-Пухом і Віслючком.


понеділок, 7 жовтня 2013 р.

Чайний обмінник на Куфері. частина 1

Останній тиждень у мене був насичений різними рукодільними подіями.. Тут і, звичайно ж, робота над новими бісерними прикрасами, і цікавий квест сторінками двох форумів - Куферу і Малечі, і рукодільний Чайний обмінник "Тепло осені" на все тому  ж Куфері. Я і готувала подарунки і отримувала їх.  Навіть не знаю що приємніше - готувати і відправляти чи отримувати..


Порадувати вас фотографіями?

Спершу розкажу про те, що я отримала.

Ця посилочка їхала до мене з пригодами. Втім, я вже давно свято переконана, що наша рідна Укрпошта без пригод не обходиться. Тому не дивуюся дуже сильно. Але все таки сьогодні вона доїхала...
Ось таку красу я побачила, відкривши коробку.

понеділок, 30 вересня 2013 р.

Привітаймо ветеранів УПА з 14 жовтня!


Натрапила  в ЖЖ на прекрасну ідею заходу і не можу не поділитися нею. Кияни, навіть якщо вам байдуже до історії власного народу, то раджу хоча б сходити помилуватися на прекрасні фото.  Повірте, роботи  Анни варті потраченого часу!
І, власне, перепост:
----

Кожен з нас має усвідомлювати героїчну боротьбу Української Повстанської Армії. Вони віддали свою молодість і життя, щоб ми, їх нащадки, побачили вільну, незалежну, соборну Українську державу. Тепер наш обов`язок допомагати і вшановувати воїнів УПА!

За покликом серця і совісті, ми разом з Юлею Смірновою організовуємо благодійну виставку-продаж моїх фотографій із серії "УПА. Кохання" для збору коштів на привітання славних упівців із святом створення Української Повстанської Армії!

Запрошуємо вас завітати на виставку та разом із нами зібрати кошти на привітання ветеранів. Ви також можете долучитись до привітань, написавши листа ветерану з побажаннями або підписавши вітальну листівку, а також відвідавши ветеранів УПА в Києві!

Місце проведення виставки: Київ, вул.Ярославів Вал, 9
Дата проведення: 5 ЖОВТНЯ
Початок виставки о 12:00
Закінчення виставки о 21:00


Джерело - тут

неділя, 29 вересня 2013 р.

Фото дня 29 вересня


осіння кава...

Заварю каву..
На столі - парує здоба.
А у душі -
осіння тиша і туман.
Ця прохолода
похмурим ранком  заповза
у серце нишком...
мов змія...
І тільки чорний шоколад
і скибка сиру,
старенька філіжанка кави  -
у руках...
Все решта - фарс...
Все решта  - поза доступом.
Відрізано.
Забуто...
Дощ по вікні
так холодно і  барабанно стука..
А у долонях
острівець тепла.
Це львівська кава - тепла і жива...
Це львівська осінь знов до нас  прийшла...



субота, 28 вересня 2013 р.

Мрії оживають восени...

Досить давно вже розпочала відшивати собі вишиванку з узору, який, з розповіді моєї бабусі, відшивала ще звідкись з ранішого іще її бабуся.. Ось така стежинка в давнину вийшла...

 Але потім підростали діти, ставало все менше і менше часу на рукоділля, ще і лікарі заборонили вишивати, бо катастрофічно впав зір

І ось зараз, після майже півторарічної перерви я повертаюсь до вишивки і, звісно ж, до своєї омріяної вишиванки...
Ось останні фото, які було зроблено до перерви..














Зараз вишито майже весь рукав... Ще трішки - і можна братися за другий рукав...

Мрії оживають знову... і, звісно ж, як завжди - восени...

четвер, 26 вересня 2013 р.

ностальгійне майже віршове...


 
 
дитячо-наївно в 33 читати муммі-троля, 

широко відкриваючи очі, і думаючи - ну ти ж ба? 

а попри те, заплющуючи очі, 

я знову згадую снусмумрика, хмаринку й їжачка...


 
дитячі недодивлені мультики 

заповзають в душу українськими пошепками, 

а недопрочитані книги 

раптово стають ностальгійно-зворушними.. 

 
 

і чомусь крутиться навколо голови і вух 

старезні запитання-дилеми: 

де ж знайти ту чарівну Шипшинову долину,

і куди ходив у туалет Пан Нільсон... 


 
 
 А Сиз Стовус заглядує у вікно

і, смачно попахкуючи своєю незмінною люлькою з буркунцем, 

запрошує поглянути на його новий музей світлячків... 

І поласувати диньками... 






 

Може то погодитися?

 Адже вечірній дзвін вже таки досить давненько пролунав своє басовите Бом...

понеділок, 23 вересня 2013 р.

Кава і дощ..

у дощі заховалась кава:
щиросердно і тихо, мов щем... 

натягнувши на себе забаву
я простую кудись під дощем...

я прижмурюю очі від смаку:
ніжно кавове і з молоком...
і на мить забуваю про мряку:
адже осінь - не час для  проблем...

і у вухах - лиш пісня журлива,
романтична і тиха, мов дощ...
але ж ні - це насправді краплинки
на віконному склі пишуть сон...

у долонях сховалася чашка,
філіжанка кавусі - моя...
я пригадую час той у бабці,
де і кава, і здоба ...  був рай...

у натруджених пам'яттю мізках
я шукаю і спогад і щем...
але потім - ні, стоп, ну навіщо?
є ж бо кава у чашці і дощ...

пʼятниця, 20 вересня 2013 р.

Кульчики-сережки..

Діти сплять..
А я собі майструю.
Останнім часом захотілось мені сережок.. Тим більше, що на моєму форумі зараз відбуваються святкування до  Дня народження форуму і, відповідно, переможці у конкурсах і інших заходах отримають призи.. І серед них - сережки від мене.
Ось кілька готових раніше.











А ось ці я робила в комплект до браслету для однієї цікавої пані, але зараз маю ще кілька задумок, як би мали виглядати сережки до  цього комплекту. Тому будуть ще версії і 2, і 3,  і, можливо що 5-6










Ще кілька є в роботі... І від того, що вони є, настрій стає пречудовим.

Трішки про блог...

Про що буде цей блог?

Про мене, про моїх двох красунь донечок, про життя навколо...

Також тут будуть мої спроби віршування і звісно ж - різні рукодільні штучки. Як от, наприклад, прикраси з бісеру. Деякі з них, до речі ви зможете придбати собі, заглянувши для цього на сторінку Кольоровості і написавши мені про вибрану вами прикрасу або на мейл, або в коментарях до сторінки.

З часом спробую перетягнути сюди мої нотатки з старих блогів на Блоксі...

Ну і звісно  - всяке-різне, не завжди корисне, але цікаве для мене. І, дуже сподіваюсь, що воно стане таким же самим цікавим  для вас.

четвер, 19 вересня 2013 р.

Коники і фінанси...

Ну щож..
Життя інколи викидує свої коники і те, чим ти користувався останні кілька років і що було тобі близьким і рідним раптово дає тобі копняка..

Отак і зараз...
Компанія Агора вирішила через нерентабельність  і скорочення фінансування закрити сервіс БлоксЮА на якому я і інші люди мали свої блоги... Мої вже мали 5тирічну історію..
Але... Фінанси вирішують все...

Довелось шукати іншу "домівку". Тому я тепер тут...
Сподіваюсь, що надовго...

А ще сподіваюся, що мені вдасться врятувати  свої записи на Блоксі і якимось чином перемістити їх сюди.. Адже, як не крути, а це історія... Моя історія..

Поживемо-побачимо...