На столі - парує здоба.
А у душі -
осіння тиша і туман.
Ця прохолода
похмурим ранком заповза
у серце нишком...
мов змія...
І тільки чорний шоколад
і скибка сиру,
старенька філіжанка кави -
у руках...
Все решта - фарс...
Все решта - поза доступом.
Відрізано.
Забуто...
Дощ по вікні
так холодно і барабанно стука..
А у долонях
острівець тепла.
Це львівська кава - тепла і жива...
Це львівська осінь знов до нас прийшла...
Немає коментарів:
Дописати коментар