середа, 30 жовтня 2013 р.

Робочі моменти бісерного шаленства....

Якась я вся така в роботі закопана по далі нікуди... Купа всього нараз збіглася в один момент часу, що і по сторонам глянути немає куди..
Тому писати довго не буду. Покажу просто кілька робочих моментів

Закінчені джгутики. На замовлення і просто на подарунок...
Радують око наразі поруч один біля одного в моїй скриньці для біжутеріїї.
До суботи. Далі будуть радувати око вже власників.
Сподіваюся, їм сподобаються...


середа, 16 жовтня 2013 р.

Моя перша тільда

Сьогодні у мене був незвичний день... Все почалось з того, що мої дівчатка не поділили між собою ляльку, яку колись старшій подарувала її хресна, але менша облюбувала собі її замість подушки і киці))  Гарна лялька, повністю шита-в'язана, лише очка з пластики..

Після 10 хвилин криків і плачів "То мені подарували, віддай!"-"НІ, то моя ляля!" я вирішила кардинально розрулювати ситуацію..
 І треба ж було мені ляпнути "А давай, я тобі іншу ляльку зроблю?" Моя дитина на такі провокативні питання завжди реагувала негативно, а тут раптом вирішила погодитися...

Що було робити мамі? Звісно ж іти за допомогою до Дядька Гугла.. А, враховуючи те, що за останні дні мені на очі потрапило кілька майстер класів по ляльці тільді і те, що добра коліжанка з Києва нещодавно порадувала мене декоративною тільдою, на яку обоє малявок аж пищать, так заглядаються, було вирішено - шию тільду..

Ну що, скачала мама з нету дві перші-ліпші викрійки, роздрукувала.. дитина тицьнула пальцем  в одну з них і процес пішов.

Першим ділом - вибір тканини. Тут, як трішки раніше, прийшов на допомогу дідусь. Точніше його старі сорочки, які він віддав мені для всяких рукодільних "штучок". Одну сорочку я вже успішно перетворила на подушку. Друга зараз пішла на ляльку.. Причому використали лише 1 рукав. А з решти ще зо 3 тільди може вийти))

 Швейна машинка, скажу я вам, це Річ... Де би то я так руцями позшивала ту тільду з її тільцем-ручками-ніжками за неповних півгодини?

Потім прийшов момент вивертання і набивання... Уклінно схиляюся перед тільдоробами. Це неповторні миті, які вимагають великого терпіння... А ще якщо врахувати, що дитина вибрала викрійку не лише з тонюсінькими ручками-ніжками, але і досить довгими, то... Врятували моє плачевно-панічне становище палички від суші, які я ще минулого року переробила під спиці...

В результаті, після довгого дня, поколотих маминих пальців, стояння над мамою стовпчиком, набивання власноруч донею тільця ляльки кусочками порваного синтепону і ниття "мамо, не роби одягу, я  так її вже люблю, дай мені її вже зараз!" омріяна лялька на ім'я "моя Принцеса" опинилась в руках маленької власниці. Яка навіть на невеличку фотосесію не погодилась її випустити з рук..

Якщо чесно, то ніколи не думала, що відважуся на тільду. Ліньки було купувати ті всі тканини, підбирати викрійки і т.д... Але я все таки її зробила! В хід пішли як стара дідова сорочка. так і різні клапті, які залишилися від шиття дониної вишиванки, обрізки лент від рукодільних новорічних прикрас і інші хом'ячкові запаси... Не такий, виявляється, страшний вовк, як його змальовують))

А що найбільше здивувало, то це відмова молодшої навіть взяти в руки тільду - "Ні, це Яїна ляля. Мамо, а ти мені зйобись таку лялю?"

Тепер чекатиму на донине прохання зробити Принцесі новий одяг і взуття. Адже скоро зима...
 придивляюся до нових лялькових викрійок, адже в запасі ще є три дідових старих сорочки))


четвер, 10 жовтня 2013 р.

БФ "Крила Надії"

Якось дорога мого життя  пересіклась з людьми з цього фонду. Саме з того часу я зрозуміла - ЩО таке небайдужість. І що, допомагаючи комусь, ви насправді допомагаєте собі. А Крила Надії допомагають іншим безкорисно. Просто тому, що це - ПРАВИЛЬНО.

вівторок, 8 жовтня 2013 р.

Чайний обмінник на Куфері. частина 2, моя

Так от.. що приїхало до мене ви вже бачили. Зараз покажу і розкажу, що ж їхало від мене до мого адресата.. А їхала посилочка моя до Києва, до чарівної дівчинки Антоніни.

Я довго думала - що ж бо то мені їй таке презентувати і змайструвати.. Вирішила зупинитися на в'язаному джгутику і рукодільній обкладинці до паспорта.. Але так як творча муза - дама непередбачувана і з примхами, а її помічники ( в цьому випадку мої 2 маленькі донечки) інколи несподівано знаходять доступ до забороненого "плоду" ( у нас ним стали манікюрні ножнички), то в кінцевому етапі з джгутика став браслетик під назвою Осінній дощ, а з обкладинки - невеличкий органайзер.

До цих речей, за умовами обмінника, мав іти ще чайок і щось солоденьке до нього. Чай вибирала я довго, але в результаті зупинилась на цікавому варіанті з чебрецем. А які кращі солодощі для жінки? Звісно ж - шоколад. Ну і про малого синочка не забули. Для нього теж знайшовся цікавий смаколик з Віні-Пухом і Віслючком.


понеділок, 7 жовтня 2013 р.

Чайний обмінник на Куфері. частина 1

Останній тиждень у мене був насичений різними рукодільними подіями.. Тут і, звичайно ж, робота над новими бісерними прикрасами, і цікавий квест сторінками двох форумів - Куферу і Малечі, і рукодільний Чайний обмінник "Тепло осені" на все тому  ж Куфері. Я і готувала подарунки і отримувала їх.  Навіть не знаю що приємніше - готувати і відправляти чи отримувати..


Порадувати вас фотографіями?

Спершу розкажу про те, що я отримала.

Ця посилочка їхала до мене з пригодами. Втім, я вже давно свято переконана, що наша рідна Укрпошта без пригод не обходиться. Тому не дивуюся дуже сильно. Але все таки сьогодні вона доїхала...
Ось таку красу я побачила, відкривши коробку.