Сьогодні у мене був незвичний день... Все почалось з того, що мої дівчатка не поділили між собою ляльку, яку колись старшій подарувала її хресна, але менша облюбувала собі її замість подушки і киці)) Гарна лялька, повністю шита-в'язана, лише очка з пластики..
Після 10 хвилин криків і плачів "То мені подарували, віддай!"-"НІ, то моя ляля!" я вирішила кардинально розрулювати ситуацію..
І треба ж було мені ляпнути "А давай, я тобі іншу ляльку зроблю?" Моя дитина на такі провокативні питання завжди реагувала негативно, а тут раптом вирішила погодитися...
Що було робити мамі? Звісно ж іти за допомогою до Дядька Гугла.. А, враховуючи те, що за останні дні мені на очі потрапило кілька майстер класів по ляльці тільді і те, що добра коліжанка з Києва нещодавно порадувала мене декоративною тільдою, на яку обоє малявок аж пищать, так заглядаються, було вирішено - шию тільду..
Ну що, скачала мама з нету дві перші-ліпші викрійки, роздрукувала.. дитина тицьнула пальцем в одну з них і процес пішов.
Першим ділом - вибір тканини. Тут, як трішки раніше, прийшов на допомогу дідусь. Точніше його старі сорочки, які він віддав мені для всяких рукодільних "штучок". Одну сорочку я вже успішно перетворила на подушку. Друга зараз пішла на ляльку.. Причому використали лише 1 рукав. А з решти ще зо 3 тільди може вийти))
Швейна машинка, скажу я вам, це Річ... Де би то я так руцями позшивала ту тільду з її тільцем-ручками-ніжками за неповних півгодини?
Потім прийшов момент вивертання і набивання... Уклінно схиляюся перед тільдоробами. Це неповторні миті, які вимагають великого терпіння... А ще якщо врахувати, що дитина вибрала викрійку не лише з тонюсінькими ручками-ніжками, але і досить довгими, то... Врятували моє плачевно-панічне становище палички від суші, які я ще минулого року переробила під спиці...
В результаті, після довгого дня, поколотих маминих пальців, стояння над мамою стовпчиком, набивання власноруч донею тільця ляльки кусочками порваного синтепону і ниття "мамо, не роби одягу, я так її вже люблю, дай мені її вже зараз!" омріяна лялька на ім'я "моя Принцеса" опинилась в руках маленької власниці. Яка навіть на невеличку фотосесію не погодилась її випустити з рук..
Якщо чесно, то ніколи не думала, що відважуся на тільду. Ліньки було купувати ті всі тканини, підбирати викрійки і т.д... Але я все таки її зробила! В хід пішли як стара дідова сорочка. так і різні клапті, які залишилися від шиття дониної вишиванки, обрізки лент від рукодільних новорічних прикрас і інші хом'ячкові запаси... Не такий, виявляється, страшний вовк, як його змальовують))
А що найбільше здивувало, то це відмова молодшої навіть взяти в руки тільду - "Ні, це Яїна ляля. Мамо, а ти мені зйобись таку лялю?"
Тепер чекатиму на донине прохання зробити Принцесі новий одяг і взуття. Адже скоро зима...
придивляюся до нових лялькових викрійок, адже в запасі ще є три дідових старих сорочки))
