Принцеси

Мабуть, найважливіше, що людина має у житті - це її діти. У них вона продовжує себе, насолоджується новими гранями, відкриттями, можливостями.

Отак і я милуюся своїми принцесами, черпаю у них натхнення жити та творити.

Тим більше, що їх у мене побільшало. Улітку я утретє стала  щасливою молодою мамою. І зараз у моє життя знову стрімко увірвались здавалось би  призабуті моменти щасливого материнства - перші зуби, перші лепетання, перші сідання. Нові старі грані щастя.

Старша донечка пішла до школи у перший клас, середульша у садок, найменше янголятко солодко спить біля мами. А мама нарешті освоює шиття.

Чайний обмінник на Куфері. частина 1

Останній тиждень у мене був насичений різними рукодільними подіями.. Тут і, звичайно ж, робота над новими бісерними прикрасами, і цікавий квест сторінками двох форумів - Куферу і Малечі, і рукодільний Чайний обмінник "Тепло осені" на все тому  ж Куфері. Я і готувала подарунки і отримувала їх.  Навіть не знаю що приємніше - готувати і відправляти чи отримувати..


Порадувати вас фотографіями?

Спершу розкажу про те, що я отримала.

Ця посилочка їхала до мене з пригодами. Втім, я вже давно свято переконана, що наша рідна Укрпошта без пригод не обходиться. Тому не дивуюся дуже сильно. Але все таки сьогодні вона доїхала...
Ось таку красу я побачила, відкривши коробку.

 

Мрії оживають восени...

Досить давно вже розпочала відшивати собі вишиванку з узору, який, з розповіді моєї бабусі, відшивала ще звідкись з ранішого іще її бабуся.. Ось така стежинка в давнину вийшла...

 Але потім підростали діти, ставало все менше і менше часу на рукоділля, ще і лікарі заборонили вишивати, бо катастрофічно впав зір

І ось зараз, після майже півторарічної перерви я повертаюсь до вишивки і, звісно ж, до своєї омріяної вишиванки...
Ось останні фото, які було зроблено до перерви..

Зараз вишито майже весь рукав... Ще трішки - і можна братися за другий рукав...

Мрії оживають знову... і, звісно ж, як завжди - восени...