субота, 28 вересня 2013 р.

Мрії оживають восени...

Досить давно вже розпочала відшивати собі вишиванку з узору, який, з розповіді моєї бабусі, відшивала ще звідкись з ранішого іще її бабуся.. Ось така стежинка в давнину вийшла...

 Але потім підростали діти, ставало все менше і менше часу на рукоділля, ще і лікарі заборонили вишивати, бо катастрофічно впав зір

І ось зараз, після майже півторарічної перерви я повертаюсь до вишивки і, звісно ж, до своєї омріяної вишиванки...
Ось останні фото, які було зроблено до перерви..














Зараз вишито майже весь рукав... Ще трішки - і можна братися за другий рукав...

Мрії оживають знову... і, звісно ж, як завжди - восени...

2 коментарі:

estelOskora сказав...

ой, як я любила вишивать, в'язать, коли була ще в школі) мене це так заспокоювало) однокласниці на трудовому навчанні так бісились, коли заставляли вишивать, а я тихенько сідала і вишивала мирно)

Осіння симфонія сказав...

Я в школі лише на уроках нормально вишивала)) І то народні шви)) Єдине, що вишивалося вдома - це гладь... В старших класах і на перших курсах..
А як народилися дівчатка, тоді вже мене захопило це - і вишивка і в'язання. В пологовому, коли на підтримці лежала, дівчатка були в шоці, коли я за пару днів навчилась з нету і нав'язала пінеток і шапок мацьопі..
А зараз дорвалась до бісеру)) Добре хоч він не так шкодить очам, як вишивка...