Мітки
рукодільне
(29)
бісер
(17)
джгут в'язаний
(11)
для дітей
(7)
національне
(7)
сережки
(7)
Куфер
(6)
браслет
(6)
комплект
(5)
поговоримо...
(5)
шиття
(5)
гачкування
(4)
організаційне
(4)
продається
(4)
вишиванка
(3)
вишивка
(3)
від інших
(3)
віршове...
(3)
намистини
(3)
слінгонамисто
(3)
Малеча
(2)
виставки-ярмарки
(2)
війна
(2)
думки уголос і ні про що
(2)
кулон
(2)
обмінники
(2)
Delica
(1)
Swarovski
(1)
Toho
(1)
Деліка
(1)
акція
(1)
анонс
(1)
ароматна іграшка
(1)
квіти
(1)
книги
(1)
майже
(1)
мк
(1)
моє робоче місце
(1)
нове життя старих речей
(1)
подушка сплюшка
(1)
снуд
(1)
тільда
(1)
флешмоб
(1)
фото дня
(1)
цукеркові букети
(1)
шапка
(1)
шиє мама
(1)
іграшка ручної роботи
(1)
гачкування
(1)
дорогоцінний бісер
(1)
кульчики
(1)
четвер, 3 березня 2016 р.
Про новинки мого віртуального життя,або Де ще можна мене знайти
Тепер мої вироби можна побачити (ну і за бажання придбати) не лише тут, але й на моїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук
А також я є на таких ярмаркових платформах як Скриня та Золоті руки .
І привідкрию невеличкий секрет - інколи ціни на цих сторінках дещо відрізняються. А отже можна купити виріб, який вам приглянувся дещо дешевше. Як вам таке,а? Подобається?
Я повертаюся
Життя дуже часто вносить свої корективи у наші плани.
Особливо коли ці плани - віртуальні.
Ось так і я майже півтора року не писала нічого у блозі.
Не було часу, можливостей, натхнення, приводу.
Було багато реальних подій, трагічних та веселих, різних, але вони були. А деякі тривають ще й досі.
Але ж так не має бути. Будь що можна перебороти, обійти, змінити. Правда?
Адже будь-яка творчість, як і наше життя, не стоїть на місці.
Ти розвиваєшся у творчому плані, щось здобуваєш, щось залишаєш за спиною. Дещо повторюєш, дещо робиш діаметрально протилежним або й новим...
І, рано чи пізно, ти розумієш, що таки хочеш поділитися своїми здобутками з іншими.
От тому, мабуть, прийшов таки мені час повертатися на сторінки цього блогу.
Якщо мене, звісно, ще хтось пам'ятає з блогерів-друзів та погодиться читати знову.
А, раптом, тішу себе надією, і нові появляться?
Тому запрошую усіх зручно вмоститися на канапі та пригоститися філіжанкою ароматної львівської кави.
А я тим часом зберуся з думками і розкажу що ж трапилось з мною за цей час...
Особливо коли ці плани - віртуальні.
Ось так і я майже півтора року не писала нічого у блозі.
Не було часу, можливостей, натхнення, приводу.
Було багато реальних подій, трагічних та веселих, різних, але вони були. А деякі тривають ще й досі.
Але ж так не має бути. Будь що можна перебороти, обійти, змінити. Правда?
Адже будь-яка творчість, як і наше життя, не стоїть на місці.
Ти розвиваєшся у творчому плані, щось здобуваєш, щось залишаєш за спиною. Дещо повторюєш, дещо робиш діаметрально протилежним або й новим...
І, рано чи пізно, ти розумієш, що таки хочеш поділитися своїми здобутками з іншими.
От тому, мабуть, прийшов таки мені час повертатися на сторінки цього блогу.
Якщо мене, звісно, ще хтось пам'ятає з блогерів-друзів та погодиться читати знову.
А, раптом, тішу себе надією, і нові появляться?
Тому запрошую усіх зручно вмоститися на канапі та пригоститися філіжанкою ароматної львівської кави.
А я тим часом зберуся з думками і розкажу що ж трапилось з мною за цей час...
Підписатися на:
Дописи (Atom)