Намисто " Святкове".

  Зима в мене асоціюється з снігом і червоно-зеленими барвами пуансетії та Різдва.

Мабуть, саме тому це намисто, яке було зроблене напередодні Різдва,   наповнене для мене відчуттями свята і тепла, проблисками вогню і сонця.

‪

 

Намисто "Маки"

Маки. Червона краса української землі. Манить, вабить, зачаровує...

Намисто "Братки"

  Завжди цікавило - а що стається з джгутиком після того, як його поносять рік-два-три?

  Ні, звісно ж, я сама теж ношу джгутики, тому певні технічні моменти знаю. Але ж я майстер, я знаю так звану "закулісну" сторону  і нюанси роботи...  А от як їм живеться у нових власників, які не знають усього цього?

  І ось маю нагоду побачити. Цей джгутик був 2 роки тому подарований одній дуже хорошій людині. Але якось я забула його сфотографувати готовим. Мала лише кілька фото в процесі роботи.

  Вирішила попросити позичити мені його на фотосесію  і ось таки потрапив він мені  до рук.

  Так незвично тримати його знову. І не можу втриматися щоб не похвалитися.

Ось як це було у вересні 2014го

Намисто‬ "Літній тетріс"

  За вікном літо-літечко. Часом вітряно, часом спекотно. Але усі прагнуть як одягти щось легке, невагоме, так і відчути себе красивими. неповторними.

   Сьогодні пропоную вашій увазі нове ‪намисто‬ "Літній тетріс".

 

Принцеси

Мабуть, найважливіше, що людина має у житті - це її діти. У них вона продовжує себе, насолоджується новими гранями, відкриттями, можливостями.

Отак і я милуюся своїми принцесами, черпаю у них натхнення жити та творити.

Тим більше, що їх у мене побільшало. Улітку я утретє стала  щасливою молодою мамою. І зараз у моє життя знову стрімко увірвались здавалось би  призабуті моменти щасливого материнства - перші зуби, перші лепетання, перші сідання. Нові старі грані щастя.

Старша донечка пішла до школи у перший клас, середульша у садок, найменше янголятко солодко спить біля мами. А мама нарешті освоює шиття.

Комплект "Львівський дощ"

  Яка жінка не любить прикраси?

  А якщо прикраси не прості, а з елементами від Swarovski?

  Коли кожен порух відбивається міріадами відблисків у гранях чарівного кришталю, змушуючи нас ловити веселку кольору та затамовувати подих від іскристих бліків...
 Правда ж чарівно?

  А якщо до Swarovski додати якісний японський бісер з дорогоцінним покриттям? Скажімо палладієвим? І перли?

  Представляю вашій увазі новий комплект - "Львівський дощ" у якому зібрано усе перелічене.
Японський бісер двох видів - Тохо та Деліка з дорогоцінним палладієвим покриттям, елементи Swarovski, перли і зовсім трішечки осіннього львівського неба...

Комплект "Львівський дощ" 

І  так, цей комплект можна купити))

Намисто "Печворк"

Печворк - це яскраві кольори, які пасуватимуть до будь якого одягу та наповнять ваш день теплом і барвами. Печворк - це суміш  фантазії, барв та геометрії. Печворк - це експромт, мішанка, віночок образів.

У цьому печворку я намагалась поділитися весною. вдалося чи ні - судити вам.


 

Про новинки мого віртуального життя,або Де ще можна мене знайти

Тепер мої вироби можна побачити (ну і за бажання придбати) не лише тут, але й на моїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук

А також я є на таких ярмаркових платформах як Скриня та Золоті руки .

І привідкрию невеличкий секрет - інколи ціни на цих сторінках дещо відрізняються. А отже можна купити виріб, який вам приглянувся дещо дешевше. Як вам таке,а?  Подобається?

Я повертаюся

Життя дуже часто вносить свої корективи у наші плани.
 Особливо коли ці плани - віртуальні.

Ось так і я майже півтора року не писала нічого у блозі.

Не було часу, можливостей, натхнення, приводу.
Було багато реальних подій, трагічних та веселих, різних, але вони були. А деякі тривають ще й досі.
Але ж так не має бути. Будь що можна перебороти, обійти, змінити. Правда?

Адже будь-яка творчість, як і наше життя, не стоїть на місці.
Ти розвиваєшся у творчому плані, щось здобуваєш, щось залишаєш за спиною. Дещо повторюєш, дещо робиш діаметрально протилежним або й новим...

І, рано чи пізно, ти розумієш, що таки хочеш поділитися своїми здобутками з іншими.
От тому, мабуть, прийшов таки мені час повертатися на сторінки цього блогу.

Якщо мене, звісно, ще хтось пам'ятає з блогерів-друзів та погодиться читати знову.
А, раптом, тішу себе надією, і нові появляться?

Тому запрошую усіх зручно вмоститися на канапі та пригоститися філіжанкою ароматної львівської кави.

А я тим часом зберуся з думками і розкажу що ж трапилось з мною за цей час...