Привітаймо ветеранів УПА з 14 жовтня!

Натрапила  в ЖЖ на прекрасну ідею заходу і не можу не поділитися нею. Кияни, навіть якщо вам байдуже до історії власного народу, то раджу хоча б сходити помилуватися на прекрасні фото.  Повірте, роботи  Анни варті потраченого часу!
І, власне, перепост:
----

Кожен з нас має усвідомлювати героїчну боротьбу Української Повстанської Армії. Вони віддали свою молодість і життя, щоб ми, їх нащадки, побачили вільну, незалежну, соборну Українську державу. Тепер наш обов`язок допомагати і вшановувати воїнів УПА!

За покликом серця і совісті, ми разом з Юлею Смірновою організовуємо благодійну виставку-продаж моїх фотографій із серії "УПА. Кохання" для збору коштів на привітання славних упівців із святом створення Української Повстанської Армії!

Запрошуємо вас завітати на виставку та разом із нами зібрати кошти на привітання ветеранів. Ви також можете долучитись до привітань, написавши листа ветерану з побажаннями або підписавши вітальну листівку, а також відвідавши ветеранів УПА в Києві!

Місце проведення виставки: Київ, вул.Ярославів Вал, 9
Дата проведення: 5 ЖОВТНЯ
Початок виставки о 12:00
Закінчення виставки о 21:00

 

Джерело - тут

Фото дня 29 вересня

осіння кава...

Заварю каву..
На столі - парує здоба.
А у душі -
осіння тиша і туман.
Ця прохолода
похмурим ранком  заповза
у серце нишком...
мов змія...
І тільки чорний шоколад
і скибка сиру,
старенька філіжанка кави  -
у руках...
Все решта - фарс...
Все решта  - поза доступом.
Відрізано.
Забуто...
Дощ по вікні
так холодно і  барабанно стука..
А у долонях
острівець тепла.
Це львівська кава - тепла і жива...
Це львівська осінь знов до нас  прийшла...

Мрії оживають восени...

Досить давно вже розпочала відшивати собі вишиванку з узору, який, з розповіді моєї бабусі, відшивала ще звідкись з ранішого іще її бабуся.. Ось така стежинка в давнину вийшла...

 Але потім підростали діти, ставало все менше і менше часу на рукоділля, ще і лікарі заборонили вишивати, бо катастрофічно впав зір

І ось зараз, після майже півторарічної перерви я повертаюсь до вишивки і, звісно ж, до своєї омріяної вишиванки...
Ось останні фото, які було зроблено до перерви..

Зараз вишито майже весь рукав... Ще трішки - і можна братися за другий рукав...

Мрії оживають знову... і, звісно ж, як завжди - восени...

ностальгійне майже віршове...

 
 
дитячо-наївно в 33 читати муммі-троля, 

широко відкриваючи очі, і думаючи - ну ти ж ба? 

а попри те, заплющуючи очі, 

я знову згадую снусмумрика, хмаринку й їжачка...


 
дитячі недодивлені мультики 

заповзають в душу українськими пошепками, 

а недопрочитані книги 

раптово стають ностальгійно-зворушними.. 

 
 

і чомусь крутиться навколо голови і вух 

старезні запитання-дилеми: 

де ж знайти ту чарівну Шипшинову долину,

і куди ходив у туалет Пан Нільсон... 


 
 
 А Сиз Стовус заглядує у вікно

і, смачно попахкуючи своєю незмінною люлькою з буркунцем, 

запрошує поглянути на його новий музей світлячків... 

І поласувати диньками... 






 

Може то погодитися?

 Адже вечірній дзвін вже таки досить давненько пролунав своє басовите Бом...

Кава і дощ..

у дощі заховалась кава:
щиросердно і тихо, мов щем... 

натягнувши на себе забаву
я простую кудись під дощем...

я прижмурюю очі від смаку:
ніжно кавове і з молоком...
і на мить забуваю про мряку:
адже осінь - не час для  проблем...

і у вухах - лиш пісня журлива,
романтична і тиха, мов дощ...
але ж ні - це насправді краплинки
на віконному склі пишуть сон...

у долонях сховалася чашка,
філіжанка кавусі - моя...
я пригадую час той у бабці,
де і кава, і здоба ...  був рай...

у натруджених пам'яттю мізках
я шукаю і спогад і щем...
але потім - ні, стоп, ну навіщо?
є ж бо кава у чашці і дощ...

Кульчики-сережки..

Діти сплять..
А я собі майструю.
Останнім часом захотілось мені сережок.. Тим більше, що на моєму форумі зараз відбуваються святкування до  Дня народження форуму і, відповідно, переможці у конкурсах і інших заходах отримають призи.. І серед них - сережки від мене.
Ось кілька готових раніше.

А ось ці я робила в комплект до браслету для однієї цікавої пані, але зараз маю ще кілька задумок, як би мали виглядати сережки до  цього комплекту. Тому будуть ще версії і 2, і 3,  і, можливо що 5-6

Ще кілька є в роботі... І від того, що вони є, настрій стає пречудовим.

Трішки про блог...

Про що буде цей блог?

Про мене, про моїх двох красунь донечок, про життя навколо...

Також тут будуть мої спроби віршування і звісно ж - різні рукодільні штучки. Як от, наприклад, прикраси з бісеру. Деякі з них, до речі ви зможете придбати собі, заглянувши для цього на сторінку Кольоровості і написавши мені про вибрану вами прикрасу або на мейл, або в коментарях до сторінки.

З часом спробую перетягнути сюди мої нотатки з старих блогів на Блоксі...

Ну і звісно  - всяке-різне, не завжди корисне, але цікаве для мене. І, дуже сподіваюсь, що воно стане таким же самим цікавим  для вас.

Коники і фінанси...

Ну щож..
Життя інколи викидує свої коники і те, чим ти користувався останні кілька років і що було тобі близьким і рідним раптово дає тобі копняка..

Отак і зараз...
Компанія Агора вирішила через нерентабельність  і скорочення фінансування закрити сервіс БлоксЮА на якому я і інші люди мали свої блоги... Мої вже мали 5тирічну історію..
Але... Фінанси вирішують все...

Довелось шукати іншу "домівку". Тому я тепер тут...
Сподіваюсь, що надовго...

А ще сподіваюся, що мені вдасться врятувати  свої записи на Блоксі і якимось чином перемістити їх сюди.. Адже, як не крути, а це історія... Моя історія..

Поживемо-побачимо...